Батьки заборонили Михайлові навіть згадувати про Олену. Але він відмовився і переїхав до коханої. Пройшло декілька місяців. Цей день розпочинався так гарно – Оленка зрозуміла, що незабаром вони з Михайлом стануть батьками. Але цю радісну новину затьмарив прихід матері Михайла. Жінка вимагала, щоб дівчина залишила у спокої її сина, пропонувала гроші. Вона вважала Оленку не парою своєму Михайлові. Також вона попередила дівчину, що вони ніколи не дадуть спокою їхній родині, тому на щасливе життя вона може навіть не розраховувати.
Сім’я Михайла була забезпечена. Батько – викладач університету, мати працювала лікарем. Дідусь і бабуся с одного боку – музикант і співачка, з іншого – в минулому професійні спортсмени. В цілому хороша, інтелігентна родина. Єдиний син і онук став центром їхнього життя, вони присвячували йому весь свій вільний час і покладали на нього великі надії. Міша любив спорт, музику, відвідував музичну школу. Він добре розумівся на комп’ютерах і вивчав робототехніку. Не раз перемагав на різних олімпіадах.
І в цілому був улюбленцем дорослих, причому не лише вдома, але й у школі. Вчителі завжди ставили його в приклад іншим учням. Єдиним недоліком хлопця, за словами його рідних, була дружба з Оленою. Діти товаришували з самого дитинства. Та батьки Михайла вважали, що родина дівчинки не дуже хороша. Батько – звичайний робітник, весь тиждень він працював на заводі, а на вихідні йшов у гараж до друзів, щоб перехилити чарчину. Мама дівчини була двірничкою і також не цуралася оковитої.
Тому Оленою ніхто особливо не опікувався. Михайло – її єдиний товариш, вони провели разом усе дитинство, гуляли, вчили уроки, лазили по різних місцях. Міша допомагав дівчині робити уроки, вчив добре читати і правильно говорити, підтягував її з математики. Хлопець любив Оленку і завжди її захищав. Та частіше за все йому доводилося захищати її не від чужих людей, а від власної родини.
Коли Оленці було 15 років її батьки померли і дівчинку відправили в дитячий будинок. Довгі роки вони не спілкувалися. На прохання Михайла класна керівниця розшукала йому адресу дитбудинку. Хлопець почав їй писати, але відповіді так і не отримав. Згодом він припинив свої спроби знайти Оленку, що дуже потішило його батьків.
Пройшли роки. І сталася несподіванка. Під час вступних іспитів в медінститут друзі випадково зустрілися. Олена з незугарного дівчиська перетворилась на красуню. Михайло також став гарним парубком. Вони з радістю відновили спілкування, тим паче, що обоє вступили до інституту. Їхня дружба знову розквітла. Лише тоді хлопець дізнався, що Олена відповідала йому на всі листи, а ті, що писав він, зберігає до цього часу. Михайло почав з’ясовувати у рідних, чому листи дівчини до нього не доходили. Виявилося, що батьки просто вважали, що їм не треба бути разом і так він швидше забуде Олену, тому перехоплювали її відповіді.
Сваритися з рідними Михайло не став, адже розумів, що це вже нічого не змінить. Непомітно на зміну дитячій дружбі прийшло палке кохання. Молоді люди просто не могли жити один без одного, проводили разом весь вільний час. Та й зовні пара виглядала дуже гарно. Михайло повідомив батьків, що коли закінчить навчання, то вони одружаться, адже Оленка його єдина любов.
Відповідь рідних була категоричною: «Ця дівчина не пара тобі!». Як з’ясувалося у батьків вже була на приміті гідна наречена – скромна, розумна, та ще й з їх кола. Не якась тобі донька двірнички. Михайло намагався переконати рідних, що вони помиляються. Олена гарна дівчина, вона краще за всіх навчається, її вибрали старостою групи. Та про Олену батьки і слухати не хотіли, сказали, щоб хлопець забув про неї.
Вперше Михайло ослухався. Він перебрався жити до Оленки. Пройшло декілька місяців і Олена зрозуміла, що вагітна. Але несподіванки цього дня не закінчилися. Їх відвідала мати Михайла. Та не порадіти щастю, а запропонувати дівчині гроші, щоб вона не зустрічалася з їх сином. Попередила, що жити щасливо їм не дадуть.
Оленка не сприйняла погрози серйозно й лише розсміялася. Коли повернувся додому Михайло, вона не стала його засмучувати, тому розповіла лише про дитину. Майбутній батько був на сьомому небі від щастя. Хоча попереду було ще два роки навчання, пара була впевнена – вони впораються. З одруженням не поспішали, сподівалися, що батьки хлопця змінять свою думку і тоді буде справжнє весілля, а не лише розпис.
Хлопець про все розповів своїй родині й просив, щоб вони подумали й прийняли його кохану в родину. На наступні вихідні батьки прийшли навідати пару. Молоді люди жили у квартирі, що залишилася Оленці від батьків. Вона була невелика, але охайна. Мати все бідкалася, що там мало місця і потай вмовляла Михайла повернутися. Але він віджартовувався, що щастя не у квадратних метрах. З Оленкою намагалися триматися ввічливо.
Народилася дитина. І тут мати Михайла заявила, що малюк зовсім не схожий на нього. А через деякий час принесла висновки експертизи, де говорилося, що не він батько дитини.
Для Михайла це був тяжкий удар. Він повірив матері і кинув Олену. Не слухав, що вона йому говорить, казав, що вона його зрадилася. Через шість місяців він одружився з тією, кого йому обрали рідні. Дівчина дужу хвилювалась, не припиняла спроб поговорити з коханим, розповісти, що такого не може бути, адже Михайло був у неї єдиним. Та він їй не вірив. Дівчина продала квартиру, переїхала в інше місце.
***
Пройшло багато років. Михайло працює лікарем, причому спеціаліст він досить посередній. Дружина, яку обрали йому батьки, так і не народила йому діточок. З часом вона перетворилася на гладку, погано доглянуту і верескливу тітку. З батьками Михайло майже не спілкується, бо вважає, що вони зіпсували йому життя. Через декілька років після розриву з Оленкою він дізнався, що висновки експертизи були навмисно підроблені матір’ю. Він так і не зміг простити їй цього обману.
А недавно йому довелося бути присутнім на медичній конференції. Там він і зустрів Оленку. За цей час жінка ще покращала, прямо розквітла. Посміхнулася, поговорили. Як виявилося після від’їзду вона вивчилася на військового лікаря. Одна ростила дитину. Часто їздила у відрядження, в одному з яких і зустріла майбутнього чоловіка.
Зараз у неї щасливий шлюб. Старший син мріє продовжити справу батьків і збирається навчатися на військового лікаря. Оленка була гарно вдягнена, радісна й щаслива. Михайло дивився на неї і думав, що батьки говорили правду – вони не пара. Але не вона йому, а він їй. А Оленка наче прочитала його думки, вона сказала, що не сердиться ні на нього, ні на його родину. Навіть вдячна їм. Бо в результаті її життя змінилося і вона отримала все, про що мріяла. Зараз вона хороший лікар, кохана дружина й любляча мати. А як би склалося їхнє майбутнє з Михайлом передбачити неможливо…